- Та так, Устиме, вони нас не бачать,
Скажіть нам, Юро, Ви вже тут давненько,
- Тому, Назарцю, що воно безсмертне,
Тому-то й терпне, от тому-то й терпне.
Георгію, Михайле і Сергію,
- Ми українцями давно по духу стали.
Тому повстали, от тому повстали.
А ти, Андрію, що служив театру,
Мабуть, сумуєш за вогнями рампи?
Дивись палає, он Майдан палає!
Скажіть, Миколо, Ви ж вчителювали?
Ви ще багато дітям не сказали...
Все зрозуміють, швидко зрозуміють.
Сусіде, брате, і синочку, й тату,
Щоб зберігати, вас оберігати!..